Традиційні платформи автоматизації маркетингу створювалися для відносно простої моделі: залучити контакт, оцінити його готовність до купівлі та передати у відділ продажів. Але в B2B рішення нерідко ухвалюють цілі групи людей, а робота з клієнтом триває і після першої угоди. У подкасті Search Engine Journal співзасновник Marketo та Engagio Джон Міллер розповів, чому вважає попередню модель обмеженою і як, на його думку, її може змінити штучний інтелект.
Чому попередня модель перестала відображати процес купівлі
Міллер нагадав, що ранні системи автоматизації були зосереджені на залученні нового бізнесу: наприклад, компанія пропонувала електронну книгу в обмін на контактні дані, потім працювала з лідом і оцінювала його готовність до передачі відділу продажів. Така лінійна схема, на його думку, погано описує реальні рішення про купівлю.
У B2B над вибором продукту часто працюють кілька людей, частина яких самостійно вивчає варіанти в каналах, недоступних для спостереження маркетологів. Крім того, перша покупка може становити лише невелику частку потенційної цінності відносин із клієнтом. Тому маркетинг після продажу теж важливий для утримання та розвитку цих відносин.
Міллер запустив платформу Phave, яку позиціонує як альтернативу традиційним системам, зокрема Marketo, HubSpot, Eloqua та Pardot, від початку побудовану навколо ШІ. У розмові він пов’язав її створення з невдоволенням користувачів наявними платформами та браком інновацій у цій категорії. Водночас його оцінку варто розглядати з урахуванням того, що він зацікавлений у просуванні власного продукту.
Навіщо враховувати групи покупців
На думку Міллера, окремий лід — надто вузька одиниця для розуміння B2B-покупки, а компанія загалом — надто широка. Усередині однієї організації можуть існувати різні групи покупців, кожна зі своїми ролями, потребами та стадією ухвалення рішення.
Наприклад, якщо компанія вже купила один продукт, це не означає, що всім її співробітникам слід надсилати повідомлення як наявним клієнтам. Інша група в тій самій організації може розглядати інший продукт і перебувати на іншому етапі. Міллер пропонує враховувати не лише роль конкретної людини, а й рішення, яким цікавиться її група, а також шлях цієї групи до купівлі.
Правила та рішення на основі ШІ
Друга ідея Міллера — перехід від систем, побудованих переважно на умовах «якщо — то», до використання моделей ШІ для завдань, що потребують оцінки неоднозначної ситуації. Як приклади він називає визначення готовності ліда до передачі у відділ продажів, сегментацію, розподіл контактів між менеджерами та вибір дій для просування групи покупців до мети.
Водночас Міллер не пропонує повністю відмовлятися від правил. За його словами, вони доречні там, де умова має виконуватися без винятків. Як приклад він наводить заборону на надсилання листів людині в Німеччині без підтвердженої згоди за схемою double opt-in.
Міллер також розрізняє ШІ, який створює автоматизацію, і ШІ, який сам бере участь в ухваленні рішень. У першому випадку результатом, як і раніше, може бути сценарій із численними умовами та розгалуженнями. За його оцінкою, це здатне прискорити створення процесу, але водночас ускладнити його підтримку. Другий підхід він розглядає як можливість переосмислити сам процес автоматизації, а не просто швидше будувати попередні схеми.
Ознаки обмежень маркетингової платформи
Один із сигналів, на який пропонує звернути увагу Міллер, — тривалий час між появою ідеї та запуском кампанії. В описаному ним прикладі після підготовки брифу завдання потрапляє в чергу фахівців із маркетингових операцій; створення кампанії триває два тижні, а подальші узгодження — ще два. Міллер вважає такі затримки приводом переглянути усталений процес.
Інша можлива ознака — постійне розширення набору інструментів для усунення прогалин основної платформи. Додаткові продукти можуть знадобитися для розподілу лідів, зіставлення контактів із компаніями, видалення дублікатів, роботи з групами покупців, маркетингу після продажу або врахування сигналів із соціальних каналів. На думку Міллера, стек, що розростається, варто оцінити з погляду того, чи не можна організувати роботу простіше.
Як підготуватися до продовження контракту
Міллер радить заздалегідь з’ясувати дату продовження контракту на чинну платформу та залишити час на оцінку альтернатив. Залежно від розміру організації, за його словами, вибір і впровадження іншого рішення можуть тривати два або шість місяців.
Він також рекомендує не продовжувати договір більш ніж на рік, вважаючи, що за швидких змін у галузі багаторічне зобов’язання може обмежити вибір. Міллер прямо визнає, що ця порада відповідає і його власним інтересам як постачальника альтернативної платформи. Ведуча подкасту Гізер Кемпбелл водночас зауважила зворотний бік: багаторічний контракт може бути вигідним за ціною, хоча й знижує гнучкість у разі появи нових рішень.
Коментарів поки немає. Почніть обговорення.