Азартні ігри — це не просто розвага, а складна система, що залежить від соціально-економічних і політичних чинників. В одних країнах гемблінг легалізовано, він приносить мільярди до бюджету, а в інших — діє цілеспрямована політика проти азартних ігор і розроблено заходи для запобігання їхньому поширенню, навіть до кримінальної відповідальності. Розуміння причин заборон критично важливе для арбітражників, особливо під час вибору ГЕО і роботи з міжнародними оферами.
Релігія, політика, моральні норми та тиск міжнародних структур — усе це впливає на те, чи дозволені казино та ставки в конкретній країні. У цій статті розберемося, чому деякі регіони забороняють азартні ігри, хто стоїть за регулюванням і які ризики варто враховувати під час запуску трафіку на такі ГЕО.
Основні причини заборони гемблінгу в країнах
Незважаючи на глобальну легалізацію азартних ігор у низці країн, десятки держав продовжують забороняти гемблінг із релігійних, політичних або економічних причин. Ці заборони безпосередньо впливають на роботу арбітражників, вибір ГЕО та легітимність оферів. Розберемо ключові причини докладніше.
Релігійні заборони в ісламських країнах
У більшості країн, де державна або домінуюча релігія іслам, азартні ігри заборонені шаріатом. Згідно з Кораном, гемблінг вважається харамом — діяльністю, що відволікає від духовного життя і заохочує несправедливе збагачення. Релігійна заборона гемблінгу діє в Саудівській Аравії, Ірані, Пакистані, Кувейті та Афганістані.
У 52 країнах по всьому світу всі форми онлайн- і офлайн-казино поза законом, а порушникам загрожують серйозні санкції — від блокування IP до кримінальної відповідальності, тоді як у 70 країнах все легально і, якщо дотримуватися правил, можна лити на гемблінг-офери в білу. Щоб детальніше розглянути країни із забороною казино, скористайтеся зручною інтерактивною картою.
Політичні та ідеологічні причини заборон
У багатьох країнах із жорсткою ідеологією або авторитарним режимом гемблінг заборонений як форма шкідливої буржуазної культури або інструмент дестабілізації. Яскравим прикладом таких країн, де казино під забороною, вважається Китай (за винятком Макао), Північна Корея, Куба. Політичні еліти прагнуть контролювати дозвілля і фінанси населення, а казино демонструють не в кращому світлі, як загрозу для державної моралі, дисципліни та економіки.
Соціально-економічні причини заборон
У країнах із низьким рівнем життя, високим рівнем безробіття та слабким соціальним захистом, гемблінг може сприйматися як загроза для вразливих верств населення. Соціально-економічними причинами зумовлена заборона гемблінгу в Нігерії, Лаосі, деяких регіонах Індії. Щоб краще орієнтуватися в цьому питанні, можна скористатися зручною картою країн за рівнем доходу. Це також дасть змогу оцінити регіони з високим і низьким потенціалом, адже що більше люди заробляють, то більше вони готові витрачати на розваги, зокрема азартні ігри.
В умовах низького рівня доходів серед населення влада боїться, що громадяни витрачатимуть останні гроші на ставки, що призведе до хвилі соціальної нестабільності, зростання злочинності та протестів. Але ситуація з ВНД на душу населення змінюється мало не щороку, на карті від World Bank Income Classifications можна відстежити цей процес із 1987 до 2022 року.
Юридичний хаос або застаріле законодавство
У багатьох країнах заборона існує через закони, ухвалені в 50-70-х роках. Держави росли та розвивалися, але закони так і не були адаптовані до цифрової реальності, залишаючи за бортом онлайн гемблінг. Законодавство потрібно змінювати, щоб віртуальні азартні ігри, які формально перебувають під забороною, виходили з сірої зони й отримували обов'язкове ліцензування та регулювання.
Яскравим прикладом такої країни слугувала Бразилія, поки у 2023 році не було ухвалено остаточні поправки до закону й онлайн гемблінг не вийшов із сірої зони. Застаріле законодавство все ще залишається головною причиною відсутності регулювання в Індонезії та Болівії. Відсутність правових рамок і зрозумілих податкових моделей заважає формалізувати ринок, що призводить до заборон за інерцією або подвійних стандартів.
Як працюють обмеження: від повного бану до часткового доступу
У багатьох країнах діють часткові обмеження, які дають змогу розвивати гральну індустрію в обмеженому форматі, регулюючи дохід і суспільні ризики. Для арбітражника важливо розуміти, у якій формі доступний гемблінг у конкретному ГЕО, щоб не помилитися з офером і не злити бюджет даремно. У загальній класифікації виділяють такі типи контролю за діяльністю букмекерських компаній та онлайн-казино:
Повна заборона на гемблінг. Це найбільший ступінь обмеження, за якого будь-яка діяльність, пов'язана з азартними іграми, заборонена законом. Зазвичай супроводжується блокуванням сайтів на рівні провайдерів, забороною рекламувати казино, ставки, додатки та навіть кримінальною відповідальністю за організацію й участь в офлайн-заходах. Такі суворі обмеження діють у Саудівській Аравії і навіть це не заважає місцевим створювати SEO-сайти з оглядами гемблінг брендів арабською мовою для зацікавленої ЦА.
Частковий доступ із ліцензованою офлайн-зоною. Деякі країни забороняють гемблінг на всій території, крім спеціально відведених гральних зон, куди стікаються туристи. Це дає змогу контролювати галузь і одночасно отримувати дохід. Онлайн-казино в цих країнах часто під забороною, але офлайн працює в легальному полі за ліцензією.
Заборонений онлайн і дозволений офлайн. У деяких країнах є доступ до наземних гральних закладів, а онлайн-платформи заблоковані, наприклад у Південній Кореї, В'єтнамі, Малайзії. Такі обмеження захищають громадян від залежності та контролюють локальні фінанси, але водночас створюють попит на офшори, особливо серед молоді.
Тільки державні лотереї або ставки на спорт. У низці країн дозволені тільки національні монополії, що працюють під контролем держави, це може бути лотерея або букмекерська компанія. У Туреччині IDDAA, у Фінляндії Veikkaus, у Канаді OLG. Будь-яка альтернатива — будь то офшорне казино, чи то міжнародний беттінг — вважається нелегальною.
Обмеження щодо резидентства: казино тільки для туристів. У деяких країнах резидентам заборонено грати в казино, але туристи можуть це робити вільно— як частина індустрії гостинності. Така заборона діє в Камбоджі, Непалі, деяких регіонах Китаю. Це дає змогу уникнути критики всередині країни і все ж отримувати гроші від іноземних гравців.
Розуміння цих форматів допомагає точніше налаштовувати таргетинг, обирати відповідний офер і уникати проблем із джерелом трафіку.
Хто стежить за виконанням закону і які передбачені санкції за порушення?
У країнах, де азартні ігри заборонені повністю або частково, контроль за дотриманням закону покладено на державні органи. Вони забезпечують юридичний і технічний тиск як на організаторів, так і на учасників нелегального гемблінгу. Міністерства юстиції або внутрішніх справ контролюють легальність операцій, порушують кримінальні справи, координують роботу поліції та прокуратури. Через комітети зі зв'язку, цифрових технологій і телекомунікацій проходять технічні блокування IP, DNS і застосунків, включно з видаленням застосунків із магазинів Google Play і App Store.
Фінансові регулятори відстежують перекази через платіжні системи, блокують рахунки та забороняють переведення в готівку виграшів із нелегальних платформ.
Ступінь відповідальності за використання несанкціонованих платформ залежить від країни. Штрафи найчастіше накладаються на гравців у Європі та Азії — від €500 до €10000 за участь у нелегальній грі. У низці країн покарання передбачає позбавлення волі від 6 місяців до 10 років, наприклад, у Туреччині за організацію нелегального онлайн-казино передбачено до 6 років в'язниці. У Саудівській Аравії покарання може передбачати позбавлення волі та великі штрафи, а також громадський осуд. В Індії в деяких штатах організатор нелегального покеру може отримати до 2 років позбавлення волі. В ОАЕ штраф за участь у нелегальному гемблінгу може досягати $135000.
Технічні санкції щодо гемблінг-брендів:
блокування сайтів через DNS;
заборона на використання платіжних шлюзів;
бан за IP і обфускація доступу до ресурсів.
Проблеми під час роботи на регульованих ринках стосуються й арбітражників, які збираються працювати в заборонених ГЕО:
неліцензійне казино в зоні суворого контролю — майже гарантований бан від рекламної платформи Google, Facebook, TikTok. Навіть якщо використовувати білу прокладку і нейтральний креатив, факт відсутності ліцензії може стати підставою для блокування;
жорстке регулювання призводить до того, що обмеження відштовхують користувачів і трафік йде в сірий сегмент. У таких умовах арбітражник ризикує вкластися в легальний офер, який не дасть потрібного обсягу через відтік ЦА;
просування гемблінгу в країнах, де це повністю заборонено, може обернутися реальними кримінальними справами.
Останній пункт — це не страшилка і не міська легенда. У березні 2024 року в Туреччині заарештували іранського громадянина Саїда Амірі за обвинуваченням в організації нелегальних букмекерських сайтів, відмиванні грошей та участі в організованій злочинності. Влада зажадала його депортації до Ірану, де за гральну діяльність передбачена смертна кара.
Ігнорування місцевих законів може призвести не тільки до бану, а й до втрати довіри у рекламодавців і ризиків для арбітражних команд. Аналізуючи офери на заборонені ГЕО, потрібно ретельно ознайомитись з юридичними ризиками.
Що це означає і які є альтернативи?
Навіть якщо офер формально приймає користувачів з усього світу, трафік із забороненого ГЕО — це ризикований і часто даремний злив бюджету. Усередині ПП і казино діють жорсткі фільтри, які автоматично ріжуть небажані регіони.
Офер не проходить апрув у рекламодавця, якщо останній побачить трафік із заборонених територій.
Партнерська програма може порізати виплати, якщо за умовами офера суворо заборонений трафік із певних ГЕО. Навіть якщо були реєстрації та депозити, вебмайстер не отримає винагороди.
KYC-блокування. Користувач може внести депозит, але не пройти верифікацію (паспорт, адреса, джерело доходу), і тоді акаунт гравця буде заморожено, а арбітражник не отримає за нього виплат.
Платіжні системи можуть забороняти транзакції. Великі компанії, такі як Visa, MasterCard, Revolut, PayPal, не пропускають операції в регіонах із заборонами або санкціями. Наприклад, гравець з ОАЕ зробив депозит, але його карта не пройшла через внутрішню заборону на операції в гемблінгу. Звісно, клієнт може використовувати VPN-доступ, щоб обійти гео-блокування, але влада з цим активно бореться.
Проблема обмеження на платіжки вирішується дуже просто, частина партнерок і казино працюють через криптовалюти та локальні гаманці. Крипта дає змогу обходити обмеження на поповнення, а локальні гаманці, наприклад, Momo для В'єтнаму або GCash для Філіппін, дають змогу працювати в нішевих ГЕО з проблемними банками.
Водночас ситуація у світі постійно змінюється, одні країни впроваджують нові закони та легалізують онлайн-казино і ставки на спорт, інші — навпаки, ще серйозніше ставляться до необхідності заборонити їх повністю. Наприклад Японія, де діє формальна заборона, винесла новий законопроєкт із більш жорсткими вимогами на відкриття та ведення онлайн-казино, обов'язкове блокування сайтів і обмеження доступу, а також повну заборону на просування в соцмережах. Тому перед тим, як запуститися в країнах, де гемблінг офіційно заборонено, обов'язково уточнюйте в ПП, чи приймається трафік із потрібного регіону, як працюють фільтри і які є умови з відбраковування.
Висновок
За кожною забороною азартних ігор у країні стоять конкретні причини: релігійні, політичні, економічні або юридичні. Розуміння цих факторів критично важливе для арбітражника, воно допомагає уникнути роботи з неблагонадійними оферами, не зливати бюджети в безперспективні ГЕО і грамотно вибудовувати стратегію запуску під кожну країну. Поінформованість про правові обмеження, технічні фільтри та поведінкові нюанси ЦА — це не просто про етику, це про конверсію, апрув і фінальну виплату.
Нема коментарів