Навколо онлайн-казино та ставок в Україні зараз стільки галасу, що здається, ніби грає кожен другий. Соцмережі гудуть, політики вимагають заборон, а медіа то тут, то там лякають історіями про зруйновані життя. Щоб розібратися, де тут правда, а де звичайне згущення фарб, Мінцифри вирішило провести масштабне соціологічне опитування. Результати, м'яко кажучи, дивують: вони повністю руйнують укорінені стереотипи.
Виявилося, ніякої «національної катастрофи» та поголовної залежності в країні немає. Але парадокс в іншому — люди все одно дико бояться гемблінгу і вимагають від держави закрутити гайки.
Цифри проти емоцій: скільки людей грає насправді?
Головний інсайд дослідження — переважній більшості українців азартні ігри взагалі не цікаві. Судіть самі: 84% опитаних прямо заявили, що вважають себе абсолютно неазартними людьми.
Більше того, третина респондентів живе у своєрідному «вакуумі» від гемблінгу — серед їхніх близьких, друзів чи колег немає жодної людини, яка б крутила слоти або ставила на спорт. Що стосується реального досвіду, то за останній рік в онлайн-казино заходили всього 5% громадян. А тих, хто грає регулярно (хоча б раз на місяць), і того менше — близько 2%.
Тобто реальне ядро гравців у масштабах України крихітне. Чому ж тоді суспільство так штормить?
Парадокс страху: «Сам не бачив, але засуджую»
Тут соціологи натрапили на вражаючу річ. Люди можуть не грати самі, не мати боргів і не знати жодного лудомана особисто, але при цьому відчувати перед азартними іграми стійкий страх.
75% українців упевнені, що гральний бізнес — це серйозна загроза для безпеки країни та суспільства.
При цьому абсолютна більшість із них за останній рік жодного разу не стикалася з негативними наслідками гемблінгу в реальному житті.
Майже ніхто з опитаних не позичав гроші знайомим, щоб ті «відігралися».
Виходить цікавий ефект: через жорсткий новинний фон та агресивну рекламу у людей сформувався потужний колективний страх перед індустрією, навіть якщо особисто їх вона ніяк не торкнулася.
Портрет гравця: чому заходять і чому кидають?
Для тих п'яти відсотків, які все-таки грають, Мінцифри склало карту мотивації. Одкровень тут мало: 70% йдуть за легкими грошима (бажання швидко заробити), а 41% шукає банальний адреналін та емоції, яких не вистачає в сірій застресованій реальності.
Але є й хороша новина. Українці вміють вчасно тиснути на гальма. Майже 83% тих, хто колись пробував грати, на сьогоднішній день повністю зав'язали зі ставками.
Причини у всіх життєві:
Стало нудно, зник ефект новизни.
Закінчилися вільні гроші, які не шкода спустити.
Увімкнувся страх заробити реальну залежність і скотитися на дно.
Хто в зоні ризику?
Багато експертів думали, що через війну в казино масово підуть переселенці (ВПО) — від безвиході та спроб знайти гроші. Опитування цей міф повністю зруйнувало: рівень залученості серед ВПО точно такий самий, як і в середньому по країні. Ніякого перекосу немає.
А от хто дійсно потребує захисту, так це молодь (яка легко ведеться на яскраву рекламу) та військові. Для хлопців та дівчат на фронті, які живуть у постійному дикому стресі, ставки часто стають найшвидшим способом переключити мозок і отримати дозу дофаміну. Саме на них зараз спрямована основна увага держави.
Чого вимагають українці?
Суспільство хоче жорсткості. Люди втомилися від того, що з кожної праски їх закликають «виграти мільйон».
74% громадян вимагають від влади максимально посилити захист людей від лудоманії.
Майже половина опитаних наполягає на повному бані реклами азартних ігор — на вулицях, у медіа та в інтернеті.
У Мінцифри кажуть, що гайки вже закручуються. Зараз відомство доопрацьовує Державну систему онлайн-моніторингу. Ця штука дозволить контролювати легальних операторів у режимі реального часу, бачити кожну копійку і, головне, жорстко блокувати доступ до сайтів тим, хто вже перебуває в реєстрі лудоманів.
Висновок із дослідження простий: панікувати і кричати, що «все пропало», не треба. Але тотальний контроль за ринком — це те, без чого суспільство вже не заспокоїться.
👉🏻Слідкуйте за новинами в нашому telegram-каналі — Новини Арбітражу.
Нема коментарів