Коли людина тільки заходить в арбітраж, навколо одразу сиплються терміни: ліди, конверт, зв'язка, проксі, ГЕО тощо. Якщо з першими поняттями ще якось розбираються по ходу справи, то з ГЕО часто все зводять до простого правила: «вибираємо будь-яку країну в кабінеті та крутимо рекламу». Це перша груба помилка.
ГЕО — це конкретна країна, регіон або навіть місто, де фізично живуть люди, які бачать ваше оголошення. Сказати «я ллю на Німеччину» означає буквально наступне: рекламна мережа показує ваші креативи тільки тим, хто зараз сидить у мережі з німецьких IP та пристроїв.
Здавалося б, дрібниця. Але саме вибір ГЕО вирішує результат усієї кампанії:
- Мова спілкування. Намагатися продати щось австрійцю ламаною англійською — вірний спосіб злити баланс. Потрібна чиста німецька. У Бразилії говорять португальською, а не іспанською, і такі косяки аудиторія бачить за секунду.
- Як люди платять. Американці скрізь прикладають Apple Pay або кредитки. У Польщі популярний місцевий Blik, у Бразилії все зав'язано на системі Pix, а в половині країн Азії та Африки людина просто відмовиться від замовлення, якщо кур'єр не приймає готівку на порозі.
- Інтернет і телефони. У Норвегії лендінг із важкою 3D-графікою відкриється за частку секунди на новенькому iPhone. У Бангладеш цей же сайт наглухо зависне на дешевому смартфоні через слабкий 3G, і користувач просто закриє вкладку.
- Ціна за клік. За один клік жителя Швейцарії можна купити сотню, а то й дві сотні кліків в Індії.
Щоб не потонути у двох сотнях країн і законів, арбітражний ринок давно розклав усю земну кулю по трьох полицях — Tier 1, Tier 2 і Tier 3.
Навіщо країни ділять на Tier 1, Tier 2 та Tier 3
Слово Tier перекладається як рівень або ярус. Це не офіційна класифікація ООН, а суто практичний поділ, який склався в інтернет-маркетингу.
В основу поділу лягли прості речі: скільки у звичайного жителя країни вільних грошей у кишені, наскільки він звик купувати онлайн і наскільки щільно рекламні мережі вичавлюють із нього увагу.
Tier 1: Дорого, багато і дуже боляче для новачка
Сюди входить класичний клуб розвинених держав із високим рівнем життя: США, Великобританія, Канада, Німеччина, Франція, Австралія, Швейцарія, Норвегія, Австрія та їхні найближчі сусіди за рівнем ВВП.
Тут живуть люди з хорошими зарплатами. Люди з легкістю оформляють платні підписки, купують дорогу техніку в один клік і не здригаються, якщо на сайті потрібно ввести дані картки. Вони довіряють інтернету, тому що закони суворо захищають споживача.
У чому жирний плюс:
Величезні виплати. За продаж товару або підтверджений депозит рекламодавець без проблем платить $80, $150 або навіть $250 за одну людину.
Платоспроможність. Якщо офер реально вирішує проблему людини, вона купить його не роздумуючи. Їй не потрібно збирати два тижні до зарплати, щоб замовити крем за сорок баксів.
У чому каверза:
- Трафік коштує шалених грошей. Аукціон розігрітий до межі. Ви конкуруєте не з такими ж хлопцями із сусіднього чату, а з величезними медіабаїнговими агентствами та світовими брендами.
- Люта баннерна сліпота. Жителі Нью-Йорка або Берліна бачать рекламу скрізь: у стрічці, у сторіз, на сайтах, у пошті. Вони моментально розпізнають дешеві маніпуляції та кричущі картинки в дусі «Шок, лікар розкрив секрет». Тут потрібен ідеальний візуал і бездоганна місцева мова без слідів Google Перекладача.
- Жорсткі бани. Модерація Facebook або Google для Tier 1 працює на максимальній суворості, а закони на кшталт європейського GDPR моментально карають за будь-які спроби збирати дані без дозволу.
Tier 2: Робоча конячка для більшості медіабайерів
Це ринки, що розвиваються, зі стабільним доходом і хорошим проникненням інтернету. Приклади: Бразилія, Польща, Мексика, Аргентина, Туреччина, Чехія, Румунія, Казахстан, ПАР, Таїланд.
Населення тут живе цілком комфортно, у кожного в кишені пристойний смартфон, але зайвих грошей, щоб розкидатися ними направо і наліво, не так багато. До покупок у мережі ставляться позитивно, люблять знижки, акції та зрозумілі пропозиції.
Чому багато хто сидить саме тут:
- Адекватна вартість тестів. Клік і покази коштують помітно дешевше, ніж у США. Помилитися з налаштуваннями таргету тут не так боляче для гаманця.
- Хороші ставки. За лід платять у середньому від $15 до $50 (залежить від вертикалі). Цього з головою вистачає, щоб збирати зв'язки з чудовим ROI (окупністю).
- Менше розбещеності. Люди жвавіше клікають по зрозумілих креативах, охочіше залучаються у воронку та адекватно реагують на прості тригери.
З якими труднощами доведеться зіткнутися:
- Національні платіжки. Картки міжнародних систем є не у кожного другого. Якщо лендінг не вміє приймати місцеві перекази, трафік просто загубиться.
- Мовний бар'єр. Лити трафік англійською в Латинську Америку або Туреччину — марна справа. Потрібна грамотна іспанська, португальська або турецька.
Tier 3: Море копійчаного трафіку та свої підводні камені
Сюди відносять країни з невисоким середнім доходом, але гігантським населенням: Індія, Індонезія, Філіппіни, Нігерія, В'єтнам, Бангладеш, Єгипет, Пакистан.
Мільйони людей тут вийшли в інтернет відносно недавно завдяки дешевим китайським смартфонам. Вільних грошей у них мало, банківські картки є далеко не у всіх, зате вільного часу в соцмережах — хоч відбавляй.
Заради чого сюди заходять:
- Копійчаний аукціон. За умовні $10 в Індії ви отримаєте такий обсяг показів і кліків, який у США не дадуть і за $300. Це найкращий полігон, щоб набити руку: перевірити, як в'яжеться трекер, як працює піксель і як поводиться аудиторія.
- Невичерпний обсяг. Завдяки сотням мільйонів жителів зв'язки вигорають помітно повільніше.
- Швидкий відгук. Публіка жваво реагує на яскраві банери, охоче реєструється в безкоштовних іграх, сервісах і залишає заявки.
Головні мінуси:
- Скромні виплати. За реєстрацію або просту дію вам заплатять $0.20–$2. Щоб вийти на нормальний прибуток, обсяги мають бути промисловими.
- Важко продати що-то за гроші. Якщо офер вимагає дістати картку та оплатити замовлення прямо на сайті, конверсія часто прагне до нуля. У людей банально немає грошей або інструментів для онлайн-платежів.
Коротке порівняння кошиків
Чи буває Tier 4
В офіційних регламентах такого рядка немає, але між собою арбітражники іноді так називають території, куди заходити з рекламою немає жодного практичного сенсу.
Зазвичай це країни в стані затяжних конфліктів, розрухи або під жорсткими міжнародними санкціями (Сирія, Сомалі, Куба). Там не працюють платіжні шлюзи, зв'язок залишає бажати кращого, а партнерки просто закривають прийом лідів із цих зон.
Як підібрати ГЕО під офер: проста пошагова логіка
Нічого не потрібно вигадувати. Вибір ГЕО — це проста математика та здоровий глузд.
Крок 1. Дивимося, за що саме платить рекламодавець
Якщо вам платять за просту реєстрацію (SOI/DOI) або встановлення безкоштовного додатка, можна сміливо дивитися в бік Tier 2 та Tier 3. Людям легко натиснути дві кнопки.
Якщо мова йде про класичну товарку з оплатою при отриманні на руки (COD), чудово заходять Східна Європа, Латинська Америка та частина Азії.
Якщо ж в офері стоїть умова «людина має прив'язати кредитку та оплатити підписку», забудьте про бідні країни. Ваш шлях лежить суворо в Tier 1 або топові країни Tier 2.
Крок 2. Чесно рахуємо гроші в кишені
Якщо у вас на все про все відкладено $150, лізти в США або Великобританію — чистий азарт. Ви купите 20–30 кліків, нічого не зрозумієте і залишитеся без копійки. Для тестів у Tier 1 потрібен чималий бюджет, щоб перебирати підходи.
З невеликим стартовим банком краще вибрати Tier 2 (наприклад, Латам) або Tier 3. Ви побачите живі ліди в статистиці, розберетеся з оптимізацією та відчуєте смак перших зароблених грошей.
Крок 3. Уважно вивчаємо лендінг
Перед стартом кампанії пройдіть шлях клієнта:
- Чи зручно читати текст? Якщо там машинний переклад, довіра одразу падає.
- Чи є зрозумілий місцевий метод оплати?
- Чи швидко завантажується сторінка зі смартфона? Якщо сайт «важить» тонну, жителі країн із повільним інтернетом просто не дочекаються екрана замовлення.
Крок 4. Смикаємо свого партнерського менеджера
Афф-менеджер у CPA-мережі — ваш головний союзник. Він бачить цифри сотень інших байерів у реальному часі.
Не соромтеся написати йому прямо: «Хочу запустити цей офер. Підкажи, по якому ГЕО зараз йде найкращий аппрув? Які зв'язки або джерела трафіку там показують нормальний результат?» Менеджеру вигідно, щоб ваші кампанії давали прибуток, адже мережа заробляє відсоток з вашого обороту.
Головні граблі новачка
- Гонка за величезною виплатою. Новачок бачить ставку $180 у США, закидає останні гроші та зливає їх за пару годин. Висока ставка — це завжди найвища конкуренція та дорога ціна за найменшу помилку в креативі.
- Англійська мова для всього світу. Запускати англомовні банери на Іспанію, Францію або Бразилію в розрахунку на те, що «молодь зрозуміє» — марна трата бюджету. Локальна мова завжди конвертить у рази краще.
- Забувати про часові пояси та робочий графік. Якщо в офері замовлення підтверджує колл-центр, реклама має йти тоді, коли оператори сидять на робочих місцях, а не вночі, коли клієнти сплять або не беруть слухавку.
З чого простіше стартувати
Якщо ви тільки розбираєтеся в процесі, оптимальний маршрут виглядає так:
- Вибирайте Tier 2 (країни Латинської Америки на кшталт Бразилії або Мексики, або не найдорожчі країни Європи) або живі країни Tier 3 (Філіппіни, В'єтнам).
- Беріть офери з простою механікою цільової дії: оплата кур'єру при доставці (COD) або прості реєстрації без миттєвих платежів.
- Набивайте руку на недорогому трафіку, вчіться аналізувати зв'язки і тільки потім переходьте у вищу лігу Tier 1, де крутяться зовсім інші бюджети та профіти.
Нема коментарів